Kokemuksia Punaisesta Rististä Suomessa ja Ukrainassa

Haastattelu julkaistaan kahdella kielellä, ensin suomeksi ja sen jälkeen ukrainaksi./Інтерв’ю буде опубліковано двома мовами: спочатку фінською, а потім українською.

Haastateltava Dmytro Rezhko on Rovaniemellä asuva ukrainalainen. Dmytro suoritti kieliharjoittelun SPR Lapin piirillä syksyllä 2026. Harjoittelun päätteksi saimme mahdollisuuden julkaista  Dmytron kirjoituksen hänen kokemuksistaan Punaisesta Rististä paikallisesti Lapissa sekä Ukrainassa. Suuret kiitokset Dmytrolle harjoittelusta, vapaaehtoisuudesta sekä haastattelustasi!  

 

Mitä vapaaehtoistyön / järjestöjen kokemuksia ja toimintamalleja toisit Ukrainasta Suomeen?

Ukrainassa työskentelin useita vuosia paikallisen kehittämisen, julkishallinnon, kansainvälisten kehitysohjelmien ja humanitaarisen avun parissa. Työskentelin Dnipropetrovskin aluehallinnossa, Global Communities -järjestössä USAID DOBRE -hankkeessa sekä IsraAIDissa. Näiden kokemusten perusteella toisin Ukrainasta Suomeen erityisesti seuraavia toimintamalleja.

1.Paikallinen talouskehitys ja yhteisöjen osallistaminen

Global Communitiesin USAID DOBRE -hankkeessa työskentelin paikallisten yhteisöjen kehittämisen parissa. Osallistuin muun muassa paikallisen talouskehityksen, kunnallisten palvelujen ja nuorisokehityksen hankkeisiin. Yhteensä toteutettiin 20 hanketta, joiden kokonaisarvo oli noin 55 miljoonaa Ukrainan hryvniaa ja jotka vaikuttivat yli 70 000 ihmiseen.

Minulle tärkeä oppi oli se, että paikallista kehitystä ei pitäisi rakentaa vain ylhäältä alaspäin. Paikallisten asukkaiden, nuorten, järjestöjen ja kunnan tulisi olla mukana tunnistamassa ongelmia ja rakentamassa ratkaisuja. Olen myös järjestänyt strategisia tapaamisia ja keskusteluja esimerkiksi World Café -menetelmällä, jossa eri taustoista tulevat ihmiset voivat yhdessä etsiä ratkaisuja yhteisiin ongelmiin.

Tätä kokemusta haluaisin hyödyntää Suomessa esimerkiksi yhteisöjen, vapaaehtoisten ja paikallisten toimijoiden osallistamisessa.

2.Nuorten osallistuminen ja nuorten vaikutusmahdollisuudet

Ukrainassa työskentelin myös nuorisokehityksen parissa. Minulle tärkeä ajatus on, että nuoria ei pitäisi nähdä vain toiminnan kohderyhmänä, vaan aktiivisina toimijoina, jotka voivat itse osallistua yhteisönsä kehittämiseen.

Nuorten neuvostot ja muut osallistavat rakenteet voivat antaa nuorille mahdollisuuden kertoa omista tarpeistaan, suunnitella toimintaa ja osallistua päätöksentekoon. Tämä vahvistaa samalla yhteisöllisyyttä ja nuorten kokemusta siitä, että heidän mielipiteillään on merkitystä.

SPR Lapin piirin harjoittelun aikana olen nähnyt, kuinka tärkeää nuorisotyö on myös Suomessa. Erityisesti pidän siitä, että nuoria kannustetaan aktiiviseen kansalaisuuteen eikä toimintaa rakenneta pelkästään heidän puolestaan, vaan yhdessä heidän kanssaan.

3.Psykologisen tuen yhdistäminen muihin palveluihin

IsraAIDissa työskentelin hankkeessa, jossa tavoitteena oli vahvistaa kliinisten psykologien asemaa osana Ukrainan terveydenhuoltojärjestelmää. Työssäni koordinoin yhteistyötä terveysministeriön, seitsemän alueellisen sotilashallinnon ja niiden terveysosastojen sekä kymmenen sairaalan kanssa.

Yksi tärkeimmistä asioista, jonka opin, oli se, että psykologisen tuen ei pitäisi olla erillinen palvelu, joka toimii vain omassa ”huoneessaan”. Sen tulisi olla osa ihmisen kokonaisvaltaista palvelupolkua. Tärkeää on myös tukea niitä ammattilaisia, jotka auttavat muita: koulutus, työnohjaus, vertaistuki ja työssä jaksaminen ovat olennaisia.

Tämä kokemus on minulle erityisen tärkeä myös SPR toiminnassa. Psykologinen turvallisuus ja ihmisten tukeminen eivät kuulu vain kriisitilanteisiin, vaan myös jokapäiväiseen vapaaehtoistyöhön ja yhteisöjen toimintaan.

Lisäksi näkisin tulevaisuudessa kiinnostavan mahdollisuuden Suomen ja Ukrainan väliseen kansainväliseen kokemusten ja osaamisen vaihtoon. Ukrainassa toimii tällä hetkellä paljon kansainvälisiä kehitys- ja humanitaarisia hankkeita, joissa on syntynyt käytännön toimintamalleja esimerkiksi vapaaehtoistyössä, nuorisotyössä, kriisityössä, paikallisessa kehittämisessä ja psykologisessa tuessa. Olisi kiinnostavaa järjestää esimerkiksi opinto- ja tutustumismatkoja, joiden aikana suomalaiset järjestötoimijat ja vapaaehtoiset voisivat tutustua näihin toimintamalleihin Ukrainassa. Samalla ukrainalaisille asiantuntijoille voisi tarjota mahdollisuuksia vierailla Suomessa ja jakaa omaa kokemustaan. Uskon, että tällainen molemminpuolinen yhteistyö voisi olla hyödyllistä molemmille maille.

 

Mitä sellaista olet kokenut tai oppinut Lapissa / Suomessa jota veisit Ukrainaan?

Suomessa ja erityisesti Lapissa olen oppinut paljon siitä, kuinka tärkeää vapaaehtoisten asema on järjestötoiminnassa. Vapaaehtoinen ei ole vain henkilö, joka auttaa järjestöä, vaan hän on tärkeä osa itse yhteisöä. Olen nähnyt, kuinka paljon aikaa käytetään vapaaehtoisten perehdyttämiseen, tukemiseen ja mukaan ottamiseen.

Erityisesti olen pitänyt siitä, että SPR toiminnassa ihmiset voivat osallistua eri tavoilla oman kiinnostuksensa, kokemuksensa ja mahdollisuuksiensa mukaan. Tämä tekee järjestöstä avoimen ja saavutettavan.

Olen myös oppinut, että yhteiskunnan vahvuus ei aina näy suurissa hankkeissa. Se näkyy usein pienissä asioissa: siinä, että ihminen huomataan, häntä kuunnellaan ja hänelle annetaan mahdollisuus osallistua.

Tämän kokemuksen veisin mielelläni Ukrainaan. Haluaisin edistää ajatusta siitä, että vapaaehtoistoiminta ei ole vain apua kriisitilanteissa, vaan myös tapa rakentaa yhteisöjä, luottamusta ja ihmisten osallistumista yhteiskuntaan.

Lapissa olen lisäksi nähnyt, kuinka tärkeää on paikallisuus. Suuri maa ja pitkät etäisyydet tarkoittavat, että palveluja ja toimintaa täytyy usein sovittaa paikallisiin olosuhteisiin. Ukrainassa, jossa yhteisöjen tarpeet voivat olla hyvin erilaisia eri alueilla, tämä ajatus on mielestäni erittäin tärkeä.

Lopulta haluaisin viedä Ukrainaan myös yhden asian, jonka olen itse saanut Suomessa kokea: uuden ihmisen vastaanottamisen. Kun muuttaa uuteen maahan ja yhteiskuntaan, pienilläkin asioilla on suuri merkitys. Se, että joku kutsuu mukaan, esittelee ihmisille ja kertoo, miten asiat toimivat, voi olla ensimmäinen askel siihen, että ihminen alkaa tuntea olevansa osa yhteisöä.

Siksi ajattelen, että parhaimmillaan Suomen ja Ukrainan välinen yhteistyö ei olisi vain kokemusten siirtämistä yhdestä maasta toiseen. Se voisi olla molemminpuolista oppimista, jossa molemmilla on jotain annettavaa ja jotain opittavaa.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------

 

Який досвід і які операційні моделі, що стосуються волонтерської діяльності чи організацій, ви б перенесли з України до Фінляндії?(Mitä vapaaehtoistyön / järjestöjen kokemuksia ja toimintamalleja toisit Ukrainasta Suomeen?)

В Україні я багато років працював у сфері розвитку громад, державного управління, міжнародних програм розвитку та гуманітарної допомоги. Я працював у Дніпропетровській обласній раді, Global Communities у межах проєкту USAID DOBRE, а також в IsraAID. На основі цього досвіду я хотів би принести до Фінляндії насамперед такі підходи.

1. Місцевий економічний розвиток та залучення громади
У Global Communities у межах проєкту USAID DOBRE я працював із розвитком місцевих громад. Зокрема, брав участь у проєктах місцевого економічного розвитку, розвитку муніципальних послуг та молодіжного розвитку. Загалом було реалізовано 20 проєктів загальною вартістю близько 55 мільйонів гривень, які вплинули на понад 70 000 людей.

Для мене важливим уроком стало те, що розвиток громади не повинен будуватися лише «згори вниз». Місцеві мешканці, молодь, громадські організації та органи місцевого самоврядування повинні разом визначати проблеми та шукати рішення. Я також організовував стратегічні зустрічі та обговорення у форматі World Café, де люди з різним досвідом могли спільно шукати рішення для проблем громади.

Цей досвід я хотів би використовувати у Фінляндії, зокрема у залученні волонтерів, мешканців громад та інших місцевих учасників до спільного розвитку.

2. Участь молоді та можливість молодих людей впливати на розвиток громади
В Україні я також працював із молодіжним розвитком. Для мене важливо, щоб молодь не сприймалася лише як отримувач послуг або учасник заходів. Молоді люди мають бути активними учасниками розвитку власної громади.

Молодіжні ради та інші механізми участі можуть дати молоді можливість говорити про власні потреби, планувати діяльність та брати участь у прийнятті рішень. Це одночасно зміцнює відчуття приналежності до громади та показує молодим людям, що їхня думка має значення.

Під час практики у SPR Lapin piiri я побачив, наскільки важливою є молодіжна робота також у Фінляндії. Особливо мені подобається підхід, за якого молодь не просто є об'єктом діяльності, а сама бере участь у створенні цієї діяльності та поступово стає активною частиною суспільства.

3. Поєднання психологічної підтримки з іншими послугами
В IsraAID я працював у проєкті, метою якого було посилення ролі клінічних психологів у системі охорони здоров'я України. У межах цієї роботи я координував взаємодію з Міністерством охорони здоров'я України, сімома обласними військовими адміністраціями та їхніми департаментами охорони здоров'я, а також із десятьма лікарнями.

Одним із найважливіших уроків для мене стало розуміння того, що психологічна допомога не повинна бути окремою послугою, яка існує лише в окремому «кабінеті». Вона має бути частиною загального маршруту людини та взаємодіяти з іншими послугами. Також надзвичайно важливо підтримувати самих фахівців, які допомагають іншим: навчання, супервізія, взаємопідтримка та профілактика професійного вигорання мають бути частиною системи.
Цей досвід для мене особливо важливий і в контексті роботи SPR. Психологічна безпека та підтримка людей потрібні не лише під час криз, а й у повсякденній волонтерській роботі та діяльності громад.

Крім того, я бачу цікаву можливість для майбутнього міжнародного обміну досвідом та знаннями між Фінляндією та Україною. Сьогодні в Україні реалізується багато міжнародних проєктів розвитку та гуманітарних програм, у межах яких уже сформовано практичні моделі роботи у сфері волонтерства, молодіжної роботи, кризового реагування, розвитку громад та психологічної підтримки. Було б цікаво організовувати, наприклад, навчальні та ознайомчі поїздки, під час яких представники фінських організацій та волонтери могли б безпосередньо познайомитися з цим досвідом в Україні. Водночас українські фахівці могли б приїжджати до Фінляндії та ділитися власним досвідом. Я вважаю, що така взаємна співпраця могла б бути корисною для обох країн.

 

Що ви пережили або чого навчилися в Лапландії чи Фінляндії, що хотіли б забрати із собою до України?(Mitä sellaista olet kokenut tai oppinut Lapissa / Suomessa jota veisit Ukrainaan?)

У Фінляндії, і особливо в Лапландії, я багато чого дізнався про значення волонтерів для діяльності громадських організацій. Волонтер — це не просто людина, яка допомагає організації. Він є важливою частиною самої спільноти. Я побачив, скільки уваги приділяється навчанню, підтримці та залученню волонтерів.

Особливо мені сподобалося, що у SPR люди можуть долучатися до діяльності різними способами — відповідно до своїх інтересів, досвіду та можливостей. Це робить організацію відкритою та доступною для різних людей.
Я також зрозумів, що сила суспільства не завжди проявляється у великих проєктах. Часто вона проявляється у маленьких речах: коли людину помічають, вислуховують і дають їй можливість долучитися.

Саме цей досвід я хотів би перенести в Україну. Я хотів би розвивати розуміння того, що волонтерство — це не лише допомога під час кризових ситуацій. Це також спосіб будувати громади, довіру та участь людей у суспільному житті.
У Лапландії я також побачив, наскільки важливим є локальний підхід. Велика територія та значні відстані означають, що послуги й діяльність часто потрібно адаптувати до місцевих умов. Для України, де потреби громад у різних регіонах можуть дуже відрізнятися, цей підхід також є важливим.

І, зрештою, я хотів би привезти в Україну ще одну річ, яку сам відчув у Фінляндії, — ставлення до людини, яка щойно прийшла в нове суспільство. Коли людина переїжджає до іншої країни, навіть маленькі речі можуть мати велике значення. Коли хтось запрошує тебе долучитися, знайомить з іншими людьми та пояснює, як усе працює, це може стати першим кроком до відчуття, що ти є частиною нової спільноти.

Тому я думаю, що найкращою формою співпраці між Фінляндією та Україною був би не просто перенос досвіду з однієї країни в іншу. Це міг би бути взаємний обмін, під час якого обидві сторони мають що дати одна одній і чого навчитися.